Сузір’я

Попри буремність сучасного історичного часо-простору, Петро Бевза довірливо апелює до тієї складової людської натури, завдяки якій людина може вважати себе не лише вінцем Творіння, а й запорукою його продовження. Мистець концентрується на «важких частках» культурного досвіду, з яких вітер змін лише здуває фальшиві нашарування, освіженим поглядом втішаючись невибагливими епізодами повсякдення, у силі й спокої котрих розкривається сенс і смак людського Життя.   

— Микола Скиба